В художньому музеї продовжує працювати персональна виставка В’ячеслава Гутирі з оновленою експозицією. На суд глядачу представлені живописні картини з циклу «Ріка».
Найрозповсюдженою речовиною на нашій планеті є вода, її сила настільки велика, що вона може розмивати гори, утворювати долини, руйнувати гірські породи, але лише 1% від неї є придатним для вживання – то все життя в краплині води.
Майстер не шукає натхнення в далеких куточках світу, бо диво, яке жило до нас і буде жити після нас, зараз – поруч з нами. Це та, що надавала життєвих сил кочовими племенах, це та, що стала колискою для багатьох поселень, це наша гордість – ріка Сіверський Донець, якій і присвячений цикл картин.
Нескорений бурхливий потік під зимовою кригою шалено виривався навесні на волю скоривши береги, затоплював ліси і лише найсміливіші вступали на човнах з нею в двобій. Заспокоївши норовливий характер, вона винувато поверталась в обійми своїх берегів, де літні зорі в плескоті ледь помітних хвиль, які підганяв літній вітерець грали в піжмурки з місяцем, який постійно блукав серед дерев. Підхоплені у вир казкової завірюхи маленькі листочки обережно опускалися на холодну сріблясту поверхню води і від берега поплили легенькі кола. Золотом поблискуючи в останніх променях сонця, церква, увінчана куполами, дивовижно переломилася на закрутинах хвиль, затремтіла, погойднулась і затихла на поверхні води, ріки, яка засинає восени.
Митці постійно повертаються за натхненням до лона природи і вода – це невід’ємна її частка – це провідник енергії, думки, почуттів.